Ф. И. Тютчев
«Безумие»
Безумие
Там, где с землею обгорелой
Слился, как дым, небесный свод, –
Там в беззаботности веселой
Безумье жалкое живет.
Под раскаленными лучами,
Зарывшись в пламенных песках,
Оно стеклянными очами
Чего-то ищет в облаках.
То вспрянет вдруг и, чутким ухом
Припав к растреснутой земле,
Чему-то внемлет жадным слухом
С довольством тайным на челе.
И мнит, что слышит струй кипенье,
Что слышит ток подземных вод,
И колыбельное их пенье,
И шумный из земли исход!.
***
Перевод на английский язык.
Перевод на немецкий язык.
Перевод на польский язык.
Перевод на украинский язык.
Madness
Where the earth is seered,
in the sky's misty haze disappears,
in carefree gaiety
lives pitiful insanity.
Beneath rays which burn,
digging into flaming sands,
his glassy gaze is turned
to seek things far above the land.
Suddenly he'll leap, wary as a beast,
pressing his ear against the parched soil,
avidly sure some sound will reward his toil.
With mysterious pleasure his features are creased.
He thinks he hears currents bubbling their mirth
as they course beneath the ground,
and he thinks it's a cradle-song he's found
as they noisily burst from the earth.
Irrsinn
Da, wo von der versengten Erde
Wie Rauch der Horizont sich hebt,
Da ist's, wo ohne viel Beschwerde
Der jämmerliche Irrsinn lebt.
Er hat sich vor der Hitze Flirren
Tief eingewühlt im heißen Sand,
Und die verglasten Blicke irren
In Wolken suchend, unverwandt.
Bald springt er auf, das Ohr zu fügen
Gespannt an den zerborstnen Grund
Und lauscht mit gierigem Vergnügen,
Als würd' ihm ein Geheimnis kund.
Er meint, er höre Quellen rauschen
Und könne da dem Schlummersang
Der unterird'schen Wasser lauschen
Und ihrem lauten Aufwärtsdrang ...
Szaleństwo
Tam gdzie się z ziemią osmaloną
Stapia jak dym niebios sklepienie,
Z beztroską żyjąc niezmąconą,
Nędzne szaleństwo ma schronienie.
Pod ognistymi promieniami,
W piasku zarywszy się potokach,
Ono szklanymi źrenicami
Czegoś tam szuka na obłokach.
To skoczy i uważnym uchem,
Przypadłszy do spękanej ziemi,
Coś z dala chwyta chciwym słuchem
Z oczami rozradowanemi.
Mniema, że słyszy wód kipienie,
Słyszy tok źródła podziemnego
I kołyszący szum strumieni,
I huk wybuchu tryumfalnego.
Божевілля
Там, де земля вся обгоріла,
Де, наче дим, блакить пливе,
Лихе, нещасне божевілля
В безжурній радості живе.
Там, під проміннями палкими
Воно в розпечених пісках
Шкляними, мертвими очима
Чогось шукає в небесах.
І раптом скочить, чуйне вухо
Приложить раптом до землі
І жде пожадливо, і слуха:
Таємна радість на чолі.
Мов слухом струй кипіння ловить,
Що під землею потекли,
Їх тихі співи колискові
І шумний вихід із землі.
|
